Нам 10!

Творчій групі 10!

З днем народження, творча групо! Народилась ти з легкої руки Інесси Миколаївни Переденко у 2000-2001навчальному  році. Тоді ми ще не знали, що ти станеш для нас й творчою майстернею, й місцем, куди не приїхати не можна. Адже тут збираються творчі, не байдужі, справжні учителі. Й засідання твої були різні. Пам’ятаєш, ми знайомили з  Байроном учнів, а на наступному уроці цей же матеріал опрацьовували члени творчої групи. На іншому ми спробували одну й ту ж тему дати у 2 різних класах, тільки один урок учитель викладав у чужому класі. А одного разу нашою аудиторією були й учителі й  учні. Тоді ми спробували проаналізувати оповідання Муракамі у різновіковій аудиторії.  Були в нас перемоги й ювілеї. А члени творчої групи здавали «екзамени». Приймали ми участь у Всеукраїнському конкурсі «Учитель року». Був у житті творчої групи й тяжкий час, коли траплялися біди у членів творчої групи. Тому що творча група - це щось більше, ніж зібрання учителів, це частинка душі, це те полум’я, яке обігріває й додає сил. Після зустрічі ми ніби отримуємо поштовх не тільки до нового у своїй роботі, а й  нове дихання для життя. Живи, творча групо, й продовжуй бути духовною скарбничкою учителів світової літератури!

С.К.Бак, голова районної творчої групи 

Що для мене означає творча група учителів світової літератури?

«Ніщо не замінить книгу, ми виграємо боротьбу за культуру, бо зуміємо навчити дітей любити літературу, цінувати її, черпати з неї красу, гармонію», - це слова Інесси Миколаївни Переденко, Методиста (саме з великої літери і треба писати це слово, якщо йде  мова про неї), ініціатора створення творчої групи у Кіровоградській області, помічника, наставника творчої групи у Голованівському районі.

Вже більше 10 років з її легкої  руки існує наша творча група. Існує – не зовсім правильне слово. Працює, творить, не залишає пошуків нових шляхів для того, щоб виграти цей нелегкий бій за книгу у сучасному світі комп’ютерів, Інтернету…

Шалений плин життя, дуже великий об’єм роботи вчителя… Іноді мені здається, що вже немає сил та бажання постійно вчитись самій та шукати різноманітні методи роботи з дітьми. Затягує трясовина буденності. Аж ось телефонограма з Голованівська  - запрошення на засідання творчої групи. Надія, очікування зустрічі. Це дійсно так, адже люди, до яких я поїду – однодумці, близькі по духу, як рідні. Кожна наша зустріч – це заряд енергії, нове джерело натхнення в роботі, тому що всі небайдужі люди.

Насамперед, це керівник творчої групи Світлана Костянтинівна  Бак та методист районного відділу освіти Олена Іванівна Гончарук. Світлана Костянтинівна – учасник обласної творчої групи, сама людина творча, горить в роботі, має багато нових цінних ідей – гордість нашої групи. Щедро ділиться Світлана Костянтинівна своїми ідеями, пропонує для роботи нестандартні методи, цікаві теми.

Однією з останніх робіт групи був аналіз оповідання Роальда Даля «Дорога в рай». Безліч несподіваних деталей розкриваються під час роботи. Цікаві думки надихають, підказують, допомагають глибше усвідомити твір і народжується бажання відразу поспілкуватися на цю тему із своїми учнями. Я знову мрію, шукаю матеріал, працюю і отримую задоволення від цієї роботи. Буденність відступає. Невже цього недостатньо?

Гонтарук Тетяна Миколаївна, 

учитель світової літератури 

школи І-ІІІ ступенів смт.Побузьке

 Голованівського р-ну Кіровоградської обл. 

Що для мене творча група?

Був колись такий фільм «Дванадцятеро дівчат і один чоловік». У нас майже так: дев’ятеро  дівчат і один чоловік. Це вже цікаво, але не дивує: і у своїй школі (за фахом), і у районі – я один. Мене інше дивує. Звідки ще  береться час у цих чарівних жінок для прочитання творів для душі?

На засіданнях ми обговорюємо й аналізуємо твори  і за програмою (О.Вайльд «Портрет Доріана Грея»), й  поза програмою (Р.Даль «Дорога в рай»). Наші розробки та рекомендації враховуються під час роботи районного методичного об’єднання учителів світової літератури.

Після кожного засідання отримуєш стільки позитиву, що майже вистачає до наступного засідання. Ми робимо те, що стало змістом нашого життя. Не хочеться бути банальним, повторюючи слова В.О. Сухомлинського, але кожен з нас, хай не все, а частинку свого «серця віддає дітям»…

Не рутинна робота, а творча праця надихає й додає сил, бажання знову й знову йти до школи, до дітей, бачити в їхніх очах зацікавленість, очікування чи то казки, чи то якогось дива.  Не здивуєш, якщо тлієш!

Що для мене творча група?  Це лабораторія, де «незашорений» вчитель вільно висловлює свою думку і з приводу  документів МОНУ,  і під час аналізу художніх творів, і під час  обговорення матеріалів із фахових видань.

Ми, звичайно, хочемо, щоб у школі працювало більше чоловіків. Ми ратуємо, щоб у державі правильно велася гендерна політика…але зрушень немає!

Тому низько вклоняюсь тобі, жінко-Вчитель, зичу добра й любові. Вірю, що ти будеш вічно!

Левченко Павло Володимирович, 

учитель світової літератури Побузької ЗШ І-ІІІ ступенів

 Голованівського р-ну Кіровоградської обл.

   КРАВЕЦ  Татьяна Дементьевна 

учитель русского языка и мировой литературы 

  общеобразовательной школы І-ІІІ ступеней

 с.Межиричка Голованевский р-н Кировоградская обл.

БАЛАДА       О   РУССКИХ      ФИЛОЛОГАХ

                  Посвящается всем моим коллегам – учителям русского языка и литературы, моим однокурсникам, выпускникам КГПИ им. А.С.Пушкина 1982 года, которые, оставшись без любимой работы,  освоили все программы зарубежной и мировой литературы  и добились  в своей работе успехов и высот

Есть   профессия  особая,

Не профессия - судьба.

Некогда такая модная -

Учитель  русского  языка!

В народе их принято называть

Просто: русский филолог.

Зато уж не просто им было стать,

Поверьте, я знаю их много.

Да, нелегко и не просто .

По истечении лет

Каждый из них философ

И каждый из них поэт!

Они родились «не такими»,

Уже школьниками  «не такими» были –

Они упивались книгами

И литературу любили.

А когда другие студенты

Осваивали  дискотеки,

Они встречались с поэтами

И штурмовали библиотеки.

И так, как они, не читал никто,

И столько никто не знал.

А русский учили не только за то,

Что поэт Маяковский  сказал.

Просто хотели детям нести

Они мировую культуру.

И на русском преподнести

Русскую литературу.

Чтоб Есенина, Блока, Горького

Читали в оригинале.

Чтоб Толстого и Достоевского,

Чтобы Пушкина дети знали.

В жизни бывает разное:

Не знали, что так все случится.

А теперь вот такие казусы:

Пришлось нам переучиться.

Оказывается, у Лукоморья

(Не придумал бы никогда)

Что на ветках дуба русалка

Не сидит там , а «спить бліда».

Что золотая роща – діброва –

Это ясно. Но почему-то ей,

Как сказал бы Задорнов: «Готовы?»

«Відгомонілося серед піль».

А пастернаковской зимней ночью

К оконным рамам со двора

Слетались снежные хлопья,

«Як влітку на вогонь мошва».

А «брилик з перами жалобними»-

Блоковская шляпа с перьями.

И перья страуса склоненные

Вдруг стали «срусячими перами»

Мы ведь  не против переводов

И любим свою рідну мову.

Но очень хотим работать

И к диалогам  готовы.

Коллегам желаю удачи,

Ибо нет ничего неизменного,

Тем более пан Табачник

Уже объявил "перемены".

И бывший русский филолог,

Уже и не зарубежник,-

Немного поник и не молод,

Но полон в душе надежды.

И вооружившись очками,

Подложив под голову валик,

Седьмую «Новую программу»

Опять по ночам изучает.