Всем безвременно ушедшим моим коллегам П О С В Я Щ А Е Т С Я ...
14.03.2016.
Сумуємо... Нелегко писати про колег, яких більше ніколи не зможеш побачити, підготувати спільні уроки, разом перевірити олімпіадні
роботи, посміятись, поспівати, просто поспілкуватись. Боляче, бо уходять люди
найкращі. Боляче, бо не будуть гриміти газети, що пішов із життя Учитель,
директор, колега, непересічна людина… Дорогі друзі, згадайте Левченка Павла
Володимировича, залишіть у своєму серці найкращі спогади про його уроки,
виступи на районній творчій групі зарубіжників, веселі очі, добру посмішку…
Нехай там, в небесах, Віта Бондаренко зустрінеться з Вами, Павле Володимировичу, й разом
згадаєте нашу учительську долю, разом посумуєте й порадієте за земляків. Нехай
земля Вам буде пухом, а пам'ять про Вас не залишить Голованівщину. Щирі
співчуття дружині, близьким та рідним. Сумуємо...
Лебедина пісня
«Найголовніше почуєш серцем…»
Антуан де Сент-Екзюпері
Вже відбулось 3 засідання районної творчої групи учителів світової
літератури без Вікторії Степанівни Бондаренко. Здавалось би, що ж такого
особливого ця творча група: це ж робота! Але ми, учасники засідань, чекаємо
зустрічі з колегами, друзями, однодумцями як свята.
Вперше ми осиротіли – рік тому пішла
у інші світи душа Віти. Якою ми її запам’ятали?
Лебединою піснею назвала Вікторія Степанівна Бондаренко свій останній
виступ на районній творчій групі учителів світової літератури з участю автора
діючих програм та підручників професора Ю.І.Ковбасенка. Впевнено, професійно, з
тільки їй притаманними інтонаціями розповідала Віта про Мілорада Павича… Жоден
з присутніх й подумати не міг, що ця тендітна, активна й сонячна жінка більше
не прийде на засідання творчої групи…
Не можу не згадати її в ці дні, бо й до цього часу не вірю, що не зустріну
її у Голованівську, не почую такого приємного доброго голосу.
Ким для нас, членів творчої групи, була Вікторія
Степанівна? Талановитий учитель, психолог, подруга, творча особистість.
На останньому засіданні творчої групи у червні її душа була з нами,
здавалось, її голос звучить поруч з іншими. Ми ще не усвідомлюємо: яка людина
пішла від нас?!! Це ж та Вікторія Степанівна, яка могла виступити перед любою
аудиторією у будь-який час. Треба так треба. Й не просто виступити, а так
організувати семінар чи доповідь, що довго потім згадувались її слова…
Це та Віта, яка завжди допоможе порадою, підтримає, виручить. Це та Віта,
яка була…Була всього рік тому з нами…
Лебедина пісня… Для неї ця подія була такою важливою! Тільки тепер я
розумію, що для неї було спілкування з професором! На лекцію вона прийшла з
температурою, але хто побачив наскільки їй було важко? Важливо було
почути прекрасного лектора, вдихнути ще раз аромат літератури, понести знання у
вічність. «Спи спокійно, подруго!» Ти залишила такий могутній позитивний заряд,
що вистачить нам надовго. Буде не вистачати лише тебе. Згадаймо нашу Вікторію
Степанівну! Бережімо один одного, бо життя коротке…
Голова районної творчої групи
учителів світової літератури Бак С.К.
Немає коментарів:
Дописати коментар